Історія

У Елліваре траса Dundret Runt стала яскравою ознакою весни та природною метою для багатьох лижників. Але як все почалося?

На першому забігу Dundret Runt 11 квітня 1965 року 228 учасників вишикувалися біля підніжжя гори Дандрет. Вже в дебютний рік лижники могли вибрати між двома дистанціями: 30 км або 60 км. Учасники дистанції 60 км стартували поблизу Харртреска, тоді як учасники дистанції 30 км піднялися канатною дорогою (!) на вершину Дандрета, а потім перетнули гору вниз до контрольно-пропускного пункту Кельва на південній стороні.

Ідея проведення перегонів виникла після візиту до Елліваре легендарного лижного лідера Єсти Фрома. Він вважав, що Шведська асоціація активного відпочинку повинна організувати рекреаційні перегони навколо Дандрета. «Дандрет Рант – скажи це кілька разів, і це стане поезією» сказав він. Невдовзі після цього було організовано перше видання.

У 1969 році канатна дорога на Дандрет була використана востаннє в перегонах. Надзвичайно ожеледиця спричинила хаос, коли учасники намагалися спуститися з гори до Келви, що призвело до численних травм та зламаних лиж і палиць. Наступного року було запроваджено нову трасу, але місцеві жителі не дуже її сприйняли. «Це не Дандрет Рант», лижники протестували. У 1971 році 30-кілометрову трасу нарешті було прокладено в її нинішньому форматі, що дозволило учасникам оглянути Дандрет з усіх боків.

Пункти допомоги вздовж траси також мають особливу історію.

Станції з їжею та напоями завжди playвідіграють важливу роль у Dundret Runt і є ключовими зупинками для лижників-любителів. Ще у 1965 році організатори співпрацювали з місцевими компаніями для розміщення станцій. У публікації до 30-ї річниці 1994 року зазначалося:

«На Dundret Runt важлива сама мета, а не час. Це також означає, що лижники знаходять час, щоб зупинитися та насолодитися заслуженою перервою на станціях, створюючи відчуття товариства».

Ця традиція продовжується. Сьогодні на 30-кілометровій трасі є п'ять станцій і сім на 50-кілометровій, де місцеві підприємства та організації пропонують напої та створюють привітну атмосферу на зворотному шляху до стадіону «Хельнер».

Гонки

З моменту свого початку в 1965 році, Dundret Runt є рекреаційним забігом без хронометражу, і ця традиція продовжується. Стартовий період – з 07:00 до 09:00, а масовий старт – о 08:00. Учасники проїжджають гору на лижах у своєму власному темпі – немає потреби поспішати. Вздовж траси ви знайдете пункти харчування, вітання та чудову атмосферу. О 14:00 встановлюється фініш у Порюсвегені, до фінішу залишається 13 км.

13km

Запроваджена у 2025 році, дистанція 13 км починається з транспортування учасників автобусом до Келваярві. Звідти 1-кілометрова транспортна ділянка веде до старту біля контрольно-пропускного пункту XL Bygg/Colorama. Далі траса продовжується різноманітною місцевістю до фінішу на стадіоні Hellner. Завдяки численним пунктам допомоги, ці перегони пропонують приємні враження для учасників будь-якого віку.

30km

30-кілометрова траса є відносно легкою та здебільшого пролягає болотами навколо Дандрета. Після 10 км пункт харчування, де знову з'єднується 50-кілометрова траса, популярний як серед лижників, так і серед глядачів. Тут розпалюють багаття та подають теплу оленячу бульйонку.

За кілька кілометрів після контрольно-пропускного пункту в Мальмі траса має єдину справжню ділянку спуску, яка веде до старої луки Тунтуріставосьянккя. Через 17 км лижників чекають підйоми вздовж Пор'юсвегена, що є складним випробуванням для багатьох лижників-любителів, адже в їхньому розпорядженні вже майже 20 км. Тут часто розташовані пункти допомоги, а після останньої зупинки для їжі до фінішу на стадіоні «Хельнер» залишається п'ять легших кілометрів.

50km

Довгий забіг Dundret Runt спочатку мав 60 км і вважався дуже складним, його часто порівнюють з Vasaloppet, незважаючи на те, що він коротший. Сьогодні трасу скоротили до 50 км (47 км, якщо бути точним), але вона залишається серйозним викликом.

Після 10 км подвійного спуску вздовж Гарртреска та через величезні болота лижники досягають другого контрольного пункту в Ренфорскнінгені. На цій колишній дослідницькій станції Шведський університет сільськогосподарських наук проводив дослідження з екстреного годування північних оленів. Тут учасників підкріплюють чорничним супом та спортивним напоєм.

Далі йде найскладніша ділянка з довгими підйомами через перевал Куолпа. Наступне серйозне випробування виникає на середині гонки: підйом на Сайвовара, довгий, плавний підйом вздовж граничної лінії. Після Сайвовара, заслужений 1-кілометровий спуск веде назад до 30-кілометрової траси, де лижників винагороджують теплим оленячим бульйоном.

Більше інформації про подію можна знайти ТУТ